БАКЛАЖАН

• Solanum melongena
• Родина Пасльонові

Насіння баклажанів родом з Індії, також в дикому вигляді виявлений в Бірмі. Був відомий в якості овочевої культури ще в I тисячолітті до нашої ери. Звідти на початку нашої ери він проник на схід, до Японії і Китаю, потім на захід - в Афганістан, Іран, Туркестан, а в XVIII столітті - в Росію. У відкритому грунті баклажан вирощують на Північному Кавказі і в Нижньому Поволжі, на півдні України, у Молдові, республіках Середньої Азії. 

• плоди містять 89-94% води, 2,5-4% клітковини, 3-4,5% цукрів, білки, дубильні речовини, жири, пектин, каротин, вітаміни групи В, Р, 2-15 мг% аскорбінової кислоти, мінеральні солі;
• плоди баклажана мають високі смакові якості, в їжу їх використовують у відвареному, смаженому, запеченому вигляді для приготування перших і других страв, гарнірів, ікри, соусів і підлив, а також маринують, солять і сушать.

Плід баклажана - несправжня багатонасінна, малосоковита ягода. За формою може бути грушоподібною, круглою, плескуватою, циліндричною. Поверхня матова або глянцева. Чашолистки, що утворюють чашечку плода, слабошипуваті або без шипів. Маса плодів від 30 г до 2 кг, розміри різні - довжина від 5 до 70 см, діаметр 5-15 см. На рослині, в залежності від сорту і умов вирощування, формується від 3 до 15 плодів. Забарвлення шкірочки в технічній стадії (споживчої) стиглостіі може бути білим, золотисто-жовтим, зеленим, ліловим, фіолетовим, темно-фіолетовим (майже чорним), коричнево-фіолетовим. М'якоть зеленувата, біла, середньої щільності або щільна, без гіркоти, ніжна, гарного смаку. У стадії біологічної стиглостіі, коли йде дозрівання насіння, забарвлення плодів стає темно-коричневим з червонуватим відтінком, коричневим з сіруватим відтінком або сірувато-жовтувато-зеленим. М'якоть грубіє, стає несмачною, сухуватою, гірчить. Насіння дрібне, всього 2-3 мм в діаметрі, плескувате, зі слабо вираженим боковим рубчиком. Забарвлення в тонах сірого або сірувато-жовте, світло-коричневе. Маса 1000 штук 3,5-5 г. Схожість насіння, залежно від умов зберігання, зберігається від 3 до 5 років.

Цілющі властивості:  ніжна клітковина плодів надає стимулюючої дії  роботі кишковика. Баклажани сприяють встановленню кислотно-лужного балансу в організмі, сприяють виведенню холестерину і зайвої рідини, нормалізують серцеву діяльність і водно-сольовий обмін, корисні при недокрів'ї (оскільки містять значну кількість заліза), при атеросклерозі, подагрі та серцево-судинних захворюваннях. Сік свіжих і варених плодів володіє високими бактерицидними властивостями.

Трохи ботаніки:

• Баклажан - багаторічна трав'яниста рослина з роду Solanum, сімейства Пасльонові (Solanaceae), близький родич томата. Вирощується як однорічна культура розсадним і безрозсадним способом. Всі районовані в нашій країні сорти відносяться до середньоазіатського підвиду баклажана, до східної і західної еколого-географічних груп. До східної групи належать скоростиглі сорти, до західної - середньо- і пізньостиглі.
• Коренева система добре розвинена, потужна, розгалужена, розміщується в орному і підорному шарах грунту, йдучи на глибину до 1-1,5 м. При вирощуванні в безрозсадній культурі вона стрижнева, при вирощуванні баклажана через розсаду будова кореневої системи ближча до мичкуватої.
• Стебло у баклажана прямостояче, гіллясте, округле, порівняно товсте, часто вкрите нечисленними шипами. На початку вегетації трав'янисте, згодом, приблизно через 50-60 днів, починає дерев'яніти  приблизно до половини висоти. В залежності від сорту висота стебла значно різниться і може досягати від 20 до 200 см. По висоті стебла сорти підрозділяються на низькорослі або штамбові (20-60 см), середньорослі (60-150 см) і високорослі (вище 150 см). Забарвлення стебла і розгалужень (вузлів) переважно зелене з фіолетовою пігментацією, особливо у верхній частині.
• Листя  велике або середнього розміру, поодиноке, не сидяче, черешки розташовані по черзі. За формою можуть бути яйцевидними, видовжено-яйцевидними, широколанцетовидними, з цільним або виїмчастим краєм. Звичайно товсті, м'які, опушені, іноді мають гострі колючки. Забарвлення листя зелене, темно-зелене або фіолетове різної інтенсивності. Черешки і жилки мають зелене або світло-коричневе забарвлення.
•  Квітки досить великі, двостатеві, пониклі, з 5-7 пелюсток, віночок переважно фіолетового забарвлення, але є і білоквіткові сорти. Так як пилок досить важкий, вітром він переноситься на невеликі відстані, не більше 1 м.